Чи справді Ярослав був Мудрий? Відповідь Ірини Фаріон | Велич особистості | лютий '17

Ярослав Володимирович, відомий як Ярослав Мудрий (983 / 987 - 17/20 лютого 1054) - Великий князь Київський (1015-1018, 1019-1054), ростовський князь (989-1010), Новгородський князь (1010-1034), святий. Був другим сином хрестителя Київської Русі князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У хрещенні мав ім'я Георгій (або Юрій - пізніша форма імені Георгій, широко поширена в давньоруській мові, у XI-XII ст. воно мало вигляд Гюргі).
У рейтинговому проекті Великі українці Ярослав Мудрий займає позицію № 1.
За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039 документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопільського патріарха. Ярослав узгодив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначення митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.
За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та ін.
Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов'янську мову, переписано багато книг, був укладений літописний звід.
Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілісність своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав - Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод - Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор - Володимир Волинський, В'ячеслав - Смоленщину.