Діалекти: Південно-східне наріччя | Українська мова
Мало хто знає, але південно-східне наріччя найбільш поширене в Україні. Тремпель і тормозок - не єдині діалектизми цього наріччя. Про діалекти української мови зі сходу, півдня та центру України у відео!
00:03 Як розважаються вчителі/ки української мови
00:24 Що таке наріччя та діалектизми
00:46 Наріччя української мови
02:13 Південно-східне наріччя: територія
02:40 Південно-східне наріччя: мовні особливості
03:45 Слухаємо мовлення представника наріччя
04:30 Діалектизми південно-східного наріччя, історія "тремпеля"
05:15 Діалектизми Настіного рідного міста - Краснограда
Відео з каналу Ukraїner: • Полтавщина. Вулики зам...
Enjoy the Science - це команда людей, що горять наукою і хочуть нею ділитись. Ми створюємо україномовний освітній науково-популярний контент, бо хочемо показати, що наука - це круто, а навчання - це захопливо й драйвово.
Наш Patreon: / enjoythescience
Ми в соціальних мережах:
Facebook - / enjoythescienseua
Instagram - / enjoythescience.ua
TikTok - / enjoythescience
На Запоріжжі ще в нас кажуть "робити", як працювати: "то вона на заводі робить". Постійно так)
На Поліссі те ж саме
Це скрізь так
Я думала так всі кажуть 🥲 (теж Запоріжжя))
В Херсонській області так само кажуть.
Не робить, а робе. От у чому особливість
В нас тут ще приказка є, щоб не кудикали: "Ти куди? - За кудикині гори, по зелені помідори" 😊
Тут це де
@@gz8vnта кругом так говорять( мик. обл)
В мене так мама в дитинстві казала😂 а ще казала "в Крим по сіль" 😊
А мені баба казала: "не закудикуй мені дорогу!", -на моє - "ти куди?", "за кудикуні гори", теж казали! Я з Дніпра.
@@user-fq6qh5sy2j та сама історія! :) Мені мама так казала, хоча розмовляла при цьому російською
Я з Харківської області, моя бабуся розмовляла такою цікавою говіркою, стараюся зараз вживати ці всі слова, щоб не забулись 🥺 Стулка, ампулка та тремпель це зрозуміло, але послухайте таке: хабоття (у значенні щось неякісне, несуттєве і просто погане), митрики (документи), кучма (у значенні коли волосся непричесане), ракло (хтось хитрий), прицоканий (дурний) і ще багато чого, тільки б позгадувати!
Митрики - так казав мій покійний батько і його сестра. Херсонська область. Я розуміла це як метрика - свідоцтво про народження. Вже відійшло те покоління, що так говорило.
Привіт зі Львова. Що таке стулка та ампулка?
Я с Харьковской обл. Помню много. Кофту называли баядэрка, а еще выпечку маторжэнэкы. На скамейку говорили ослинэць.Да много чего помню. Как будто все прошлое приснилось. Сердце мое и душа там, на Украине. Хотя живу в России большую часть жизни .Люблю свою РОДИНУ .
я кажу прицюцькуватий ( дурний) 😂
@@pogulanka Стулка - стілець, ампулка - стержень для кулькової ручки.
Ура!! Я говорю не на суржикові, а на середньонадніпрянському діалекті південно-східного наріччя української мови👍 дякую за роз'яснення!!!
Вам дякуємо за перегляд 💛
Російські слова на український манер- їх чути,вони зайві. От вони і є суржик. Дуже класна вистава була і зараз актуальна-" мина Мазайло"- подивіться. Вона йшла в театрах і Києва і Харкова і Дніпра і особливо Херсона.
Вітаю! А я на степовому! І суржика тоже не цураюсь. Зара живу у Львові і бачив я діалекти в селах, ще похлєще суржика. А той хто нижче написав про якісь слова на український манер, хай спробує понять, що мова завжди змінювалась. І тому вона жива!
@@olexandryakovchuk8000.Я тоже балакаю на степовому і мені нормально))
@@user-tf6zk7no9u украiнськi слова на кацапський лад
В нас в Дніпропетровській області десь так і балакають як той дядько з Полтави. В нас наприклад завжди використовують слово "балакати" замість "розмовляти" ще ніколи не користуються словом "чому" тільки "чого" такий степовий діалект 🤷
Більше того, слово “балакати” має дуже давнє походження, ще з праслов’янського balakati.
Для мене було дивно, що на Павлоградчині діти гуляють у ігри
@@user-xt7oc6dv9v є таке) але не всюди так кажуть по області
@@user-Sergius123 в нас з цих слів користуються тільки "занавіски" і "замазура"
@@user-xt7oc6dv9v ще часто в нас можна почути не "куди йдеш" а "де йдеш"
Впудубайка для привернення уваги
Сердечко для привернення уваги постійного коментатора💛
впОдОбайка, але то таке...
@@chatducheshire5116 навіть в літературній мові є норма, згідно з якою ненаголошений о вимовляється наближено до у, а в діалектах (переважно західних) може й зовсім як у звучати, того ж Вакарчука послухайте "я їду дудому"
П'ятихатський район Дніпропетровської області: віхтик - м'якенька ганчірочка, ампулка - стрижень кулькової ручки, стулка = рос. "створка", а от на Луганщіні це стілець. Тормозок - "їжа на винос", мій батько працював шахтарем в Кривому Розі і я з братами малими хлопцями часто їли в столовій з шахтарями, там був обов'язково для всих обід "з тормозком" - до борщу, каші, компоту додавалися загорнуті в папір шматочки хліба, сала та цукру. Тремпель у нас не говорили, а говорили вішалка або плечіки.
Вау, дуже цікаво! Дякуємо що поділились. Одразу стільки живих образів в голові, коли читаєш Ваш коментар 💛
В нас у команді зібралися представники різних частин України, тож прочитане точне буде комусь особливо до серця ♥️
І тормозки, і "плечіки" - точно так і на Запоріжжі кажуть
В Павлоградському районі Дніпр.обл. все те ж саме,тільки кажуть тремпель(не всі) і стулка це стілець під дупу))
Думаю, що про кожне з наріч можна робити окремий фільм, бо вони багаті цікавими словами, звуками, характерними в даному регіоні. Я, наприклад, з м.Жашків, Черкаської області. Так от, я можу з точністю до 99.9% ідентифікувати моїх земляків з Черкащини, оскільки інтонації, деякі звуки просто унікальні)) Таким чином мене ідентифікував водій маршрутки в Одесі)) Так от. Я не знаю, чи є в інших регіонах України слова, які абсолютно універсальні - вони можуть заміняти як іменники, прикметники, так і дієслова, але на Черкащині Є!!!. Це слово - цейго (цейво). Похідні від нього - зацейгокати, зацейгоканий, прицейгокай, відцейгокай Цейго (цейво) - той, цей Цейгокати (цейвокати) - будь-яка дія, сапати город, застелити ліжко, забити цвях, та що завгодно зробити)) Фраза, "візьми молоток і зацейгокай (прицейгокай) цей цвях" означає - забий, загни "Дивись, корова в полі відцейгокалась і ходить" (тобто відв'язалась)
Ми, звичайно, не водій маршрутки в Одесі, але "вас ідентифіковано" (господи, скільки всього в уяві намалювалося від тієї фрази...) 😀 Як дуже цікавого коментатора так точно!
"Отак взяли і зацейкогали на ваш коментар" - це так працює??? 😂
@@EnjoyTheScience саме так і працює))
@@OleksandrBevzyuk окрім "цейго" ще існує і "тойво", з усіма похідними
@@pocosandenom Пожди - почекай
Дякую!💛💙 Яке ж воно рідне! Господи, дякую!
авжеж
Коментар на підтримку українського контенту!
💛💛💛
Чудове відео! Віхтик - це маленький шматочок тканини. Моя бабуся так називала ганчірку якою мила посуд (Кіровоградська область)
А у нас на Черкащині віхтем білили хату
Ми в родині мили посуд віхтіком. Спілкувались російською. Донецька область
Нарешті, зрозумів різницю між наріччям, діалектом та суржиком. Дякую за чітке визначення цих понять. Дуже класна ідея з наведення прикладу мовлення того чи іншого наріччя.
Дякуємо за перегляд!💛
@@EnjoyTheScience оцеж де ми ще почуемо таке виконання про Красногад
дякую за те, що підняли цю цікаву тему
Дякуємо, що ви з нами 💛
Дуже цікава тема. Буду радий бачити продовження.
Ми також з нетерпінням чекаємо на наступні відео Насті про Південно-західне наріччя та Північне наріччя💛
Тільки що помітив, що мій Житомир знаходиться не лише на перетині лісостепу і лісу, а ще й на перетині одразу трьох наріч!
І це чудово💛
Жито мир
@ Олександр - На Житомирщині, окрім цього, вживається багато слів з німецької та польської мов, адже там мешкало немало німецьких колоністів. Це так звані українізовані запозичення. Наприклад: - Де твоя сестра? - Пішла на шпацір (десь гуляє)...
Я раніше думав що говорю на суржику ( Запоріжжя ) а тепер розумію шо це наріччя
Наріччя - це історично вироблене мовлення, яке є місцевим окрасом національної мови. Суржик - це мішанина з двох, чи більше мов, як правило національної та мови іншого народу, яку чи нав'язували системою освіти, медіапростором (примусово і ситемно, як Москва це робила в республіках), чи добровільно, коли хтось переїжджав до Росії, чи там, де пересікались численні торгові, чи морські шляхи. Приклад першого: система російських шкіл, мова викладання у вищих учбових закладах України, штучне утримання українського масмедійного простору, кінематографу, естради на більш низькому рівні, ніж у Москві. Приклад другого: суржикові мови островів Карибського моря, напр., мова Гаїті, яка склалась на перехресті торгових та морських шляхів піратів... В СССР таким місцем була Одеса, великий порт, де офіційна російська набула місцевих особливостей... Суржик, на відміну від наріччя - це негативне явище у мові. Навіть більше того: це деградація якості мовлення і культури індивіду, який ним користується. Це доказ того, що людина не користується літературою, адже літератури на суржику не існує. Це також показник низького рівня мислення і комунікації, тобто культури взагалі. Суржик в українському контексті - це свідчення того, що людина, яка ним користується, зовсім не читає літературу! Ні на своїй мові, ні на мові, яка домінує в інфопросторі. В СССР це була російська. Суржикізація поширювалась шляхом переселення маси селян до міста. Чим вищий рівень мовлення, тим вищий ступінь розвитку людини, її свідомості і політичної зрілості. А в сучасних умовах - професіоналізму. Я б не довірив своє життя хірургу, чи пілоту літака, який у професійній практиці користується суржиком... Яка мова, значить так і вчився! - Такий висновок.
@@bristonknight9315 гарно написали , нажаль у нас чомусь багато хто вважає що суржик і діалект це одне і теж саме в результаті або йде війна з діалектами або йде захист суржику.
Да, чувак, ти не один!)
@@user-qz3zg3wb6k - До сказаного я б додав ще одну річ, чи висновок, до якого мене привела робота в еміграційній системі Канади, де мені доводилось спілкуватись і допомагати гаїтянам, які потрапили до Північної Америки після землетрусу 2010 року. Я володію французською, отож мені довелось вести комунікацію на цій мові, адже ніхто так званою "креольською" мовою Гаїті у моєму відділі не володів. Сказати, що було важко, - це нічого не сказати! Це був жах! Ми всі з полегшенням зітхнули, коли потік гаїтян припинився. Чому так? - Більш примітивного мислення, а в результаті і поведінки людини, я ще не зустрічав у своєму житті. Так звана "креольська мова" - це жахливий і примітивний суржик, за словником подібний до мови знаменитої Елочки Людоїдки... Отож я не дивуюсь, що Гаїті - найбідніша і найвідсталіша країна не лише південно-американського континенту, а й усього світу. Ось які наслідки має народ, що пішов по шляху примітивної суржикізації у своєму спілкуванні.
@@bristonknight9315 це вже занапто
Краматорськ, Південна Слобожанщина, - виключно тремпель 😊
Підтверджую. Я (житомирянка) вперше почула це слово від однокласниці, яка родом із Донецька.
це від назви фірми одягу, де були ці тремпеля ))
@@alex_quick дякую ,не знала,яка цікава інфа,бо думала звідки це слово,явно не наше У нас теж казали тремпель,або плечики.
@@user-tf6zk7no9u точніше від заводу, мабуть в Харькові. )) можно погуглити. ))
Ага, тремпель.І також все життя вживаю слово тормозок,хоча не шахтар і не знав,що це напевно в них почало використовуватися слово.Просто регіон шахтарський в Дніпр.області,Павлоград.
Донецька область: Мастірка- спортивна кофта, що має блискавку спереду, фуфайка - тепла дута куртка, жужалка- те що лишається після згорання вугілля, брасматик - туш для вій, канава - невеликий рів для стоку води, тормозок - їжа з собою(в дорогу, на роботу) трепмель - вішак, плечики, стулка - стільчик, ампулка - стержень ручки з чорнилами. Ще в нас говорять не «йдем» чи «ходімо», а «пішли»)) І ми не розмовляємо, а балакаєм 😅😅
О! Дякуємо за стільки хороших прикладів! Заходьте до нас балакати частіше💛
Муляка- илистое дно реки, лайба-велосипед тоже оттуда,водолазка-свитер с высоким горлом,гольфы-длинные носки до колен.А вот ампула встречается редко и называют ее паста.
Я з Франківська і ми тоже ''пішли'', а також користувались ампулками
а в лубнах чув "ходьом")
@@user-lr1ic7zm7w я також у франківську чула "пішли"; а бабуся казала "балакати" якщо хтось за багато говорив :)
Перейшов до одинадцятого класу. З мови в мене завжди були предобрі оцінки, навіть іноді виправляю вчителів. Думав, що добре знаю мову. Воно-то так, однак про діалекти не знаю зовсім нічого, окрім їх назв. До чого веду, ніколи не думав, що чи не в кожної області своя українська мова. Прочитавши декілька коментарів, зрозумів це. Завжди вважав мову Запоріжжя, де проживаю, еталонною. Як зрозумів, не можна так вважати, адже навіть у сусідніх областей вона може відрізнятися. Навіть, напевно, не можу сказати, що запорізька мова така звичайна.
отако вернеся з базаря з сояшником і кукургузою, вправися, знімеш резові чоботі, вріжеш хліба, з'їси каклєту, наллєш чаю без сахарю, найдеш врем'я на ще одного вумного як вутка лінгвіста з утуба, почуєш "гОвірка", і зразу все пойнятно
Ну це Ви занадто утрiрували. Не "каклэту", "розумного", " зрозумiло". Суржик не говiрка
Вумна як вутка - дідусь мій казав. Згадала , аж сльози в очах
Саме так, сахарь 😂
@@oschi2517 крохмаль
🤣🤣🤣
Це справжня насолода слухати таку гарну українську рiч. Хоча я сама росiйськомовна але слухаю iз великою насолодою. Бажаю всiляких успiхiв такому гарному и конче потрiбному каналу.
Приємно,поповнюйте ряди знавців української.
Мову." Рiч "то "вещь"
@@user-hw7wh1vu2t мовлення. "мова" - это "язык"
@@user-hw7wh1vu2t "річ" теж уживається, як - "промова", "мовлення"
Відчуття від перегляду, - начебто золоті зернята вимваємо українськи слова з напластованої роками північно-східної навали.
Дякую пані авторці за цікаве відео. Представник південно-східного наріччя степового діалекту
Інформативно, коротко, позитивно👍🏻 я таке люблю. Підписався, поширив
Щиро дякуємо та будемо випускати ще більше інформативних та цікавих відео!💛
Україна у нас одна! Не на "західній Україні", а на заході Україні!
Бажаю здоровЛя ! ))))
В Харькове тоже используют слово ампулка, это стержень с чернилами для ручки
У нас теж казали ампулка,а потім просто запаска.
А що вона по іншому називається?)))
@@WestDonbass Хоч і пізно вже писати. Сам в шоці. В нас на Луганщині - ампула.
@@dacehset8234.У нас на Дніпропетровщині теж ампула/ампулка.
Ампулка всюди кажуть , хіба це не правельно ?
Дякую за відео! 🌻💙💛🌻 Вдачі вам та всього найкращого!
Радий, що знайшов ваш канал. Наснаги вам у розвитку каналу! :)
Дякуємо що приєдналися! 💛
Ви молодець! Треба більше відео про південно-східне наріччя! Можна в різних варіаціях, навіть з тим самим змістом, і більше прикладів непомішало б. Відео суперове! Підписався в той час, котра година!😉
Такий крутий канал. І чого це я цого раніше не дивилась? 😭 Естетично, інтелектуалньно, про цікаве. Розумнички 🙌🏻
особисто пiсня про Красноград ведуча супер
дякую! цікаво!
От до речі із "де" та "куди" в мене та сама історія, тільки вчили бабуся та прабабуся.
Зроби відео про одеський діалект. Теж цікава штука ♥️
Дякую!
Дякую за пісеньку!))
Моя бабуся завжди виправляла мене, коли я казав КУДИ!!! Мама мене захищала, казала, що правил таких немає, бабуся собі вигадує і взагалі то не важливо... Бабусю, ти моя, рідна... ти ж мене вчила як бути собою і не загубити коріння.
Дуже мила історія 💔 Ваша бабуся просто, як і мама Насті, справжня захисниця українських діалектів 💪
Dmytro Dundych, так! Мені теж, коли матуся збиралася десь по справах, на моє "куди ти йдеш?", матуся казала: "не закудиківай", або "на кудикіну гору". 🙂 (Луганщина)
@@dolphindolphin5627, моя мама те ж так казала. Вона з Харкова.
Мені мама каже теж навіщо я кудикаю))
Щоб не закудикували)))
Цікаве відео, дякую. І зроблено гарно. Хоча тема, як на мене, розкрита не повністю. Щодо полтавської особливості. У нас по селах часто можна чути заміну звука А під наголосом на протяжне О. Наприклад - дванОдцять. Ще у нас кажуть - Базарь. Пригадую також досить специфічно слово Куфайка.
Дякуємо за перегляд та ваші уточнення!💛 Своїми відео ми маємо на меті зацікавити та ознайомити людей з темою. Простими та зрозумілими прикладами - у форматі короткого ролику.
У нас також кажуть "базарь"
Куфайка - в Запорізькій області теж так кажуть)
- Микола! А скажи мені щось тепле та ласкаве? - Куфайка! - &$$$!!! А ще тепліше? - ДВІ куфайки....
І в нас куфайка- Сумщина!!!
Приємно спостерігати розвиток україномовного ют :)
Ого, землячка, несподівано, клас)
Спасибі за те, що не дискредитуете південний суржик.
Моя прабабуся-донська казачка,Станиця Луганська. В її розмові були присутні такі слова,як "вихоть","левада","половик"
Дуже цікаво! До речі, "левада" - так приємно звучить!
@@EnjoyTheScience це точно 🤗♥️
Це звичайні українські слова, у полтаві і харкові є цілий район Левада
Шо, правда Красноград?😍 А я родом із Первомайська) Практично земляки))) І до речі, зразок південно-східного наріччя можна почути в ТНМК: в них в якомусь альбомі 10-річної давнини була така собі інтермедія. "Діду, а як пройти на Яблунівку?" І от той дідусь їм і розповів))
Продовжуємо збирати Україну по краплинах 😄 Привіт, первомайчанко! 👋 Доведеться тепер переслуховувати всі старі альбоми ТНМК, чи що 😂
@@EnjoyTheScience знайшла! Альбом "Сила" 2005 року, трек "Річка". В них там по всьому альбомі прикольні розмовні вставочки)
Так Фагот з харківщини
@@user-wn4nt6gb7w Фоззі теж )) kzhead.info/sun/eM9sh8huol9_l3A/bejne.html
Дуже характерна риса - вживання суфікса -ть замість -ти в дієсловах.
Віхтик - ганчірка, стулка - половинка дверей або віконниці, ампулка - змінний стрижень для кульковою ручки. Так бабусі мої казали..
Ампула , віехоть (віехтик) кажуть і на півночі України.
Стулка це стілець
@@user-wn4nt6gb7w стіллець - се маленький стіл. А стулка стуляється. Тобто різне походженнє цих слів. Стулка - це ще половинка мушлі скражки.
@@user-fh9il9kk1v я згоден,але це донбас
@@user-fh9il9kk1v Сумський район
Я не джуго вісток, я Галич, але етнограф за покликанням і тому цікавлюсь , бо розрізняю різні говори , що належали до різних племен і хочеться знати до яких саме, бо зараз все перемішалося, а мені цікаво знати витоки мови, як усе формувалося .
дякую, дуже сподобалося )
🤩🤗
Балакати - це просто річна лексика, розмовна - говорити, розмовляти, мовити, висловлюватися,
Десь би точно спалився, що маю слобожанське коріння)) 😈🖤Тю! Ля ти шо?) Ґарно!) Не будемо здавати своїх, що ці слова значать))
Цілковито підтримуємо вашу таємничість 😁
Vasyl Avdiyenko, тю! А шо, то тільки в нас так говорять? Вітання з Луганщини!😉
Вітання всім слобожанцям і рідному Харкову!❤️
та да...
@@dolphindolphin5627.На Дніпропетровщині тоже знають ці слова))
Дякую за позитивне відео! Інформативно, особливо зрозуміло тепер за д,з,ж. Віхтик то клаптик тканини у нас була марля, якою мили посуд. Стулка це стілець, а ампулка це або ампула(медична), або змінний стержень для ручки.
Дякую
💛💛💙💙
Добра дівка! Гарно все втлумачила.
так ще й спiвала
Круто! Можу додати "скіки тебі год?" - скільки тобі років?
Дякую за гарне відео.Успіхів вам!!!! У мене в городі говорять топік замість маршрутці)))😂
Ого, а де ж це так говорять?
@@EnjoyTheScience Крим ! Це тому що перші маршрутці були с надписами топик я не пам'ятаю це компания авто була або реклама но у нас так їх і продовжують називати хоча надписи топик вже довго я вже не бачив
Спасибо за субтитры!!!
Ми старалися 🥰 Радіємо, що недарма
Файно.
Віхтик - ганчірочка (Кропивницький)
Ще один коментар на підтримку українського контенту!
Ще один лайк такому глядачу!😁
Дуже треба поширювати таку iнформацiю серед любителiв вчити всю краiiну "правильноii" на iiхнiй погляд укрмови, яка виявилась захiдним нарiччям.
Є літературна мова, ось на неї і варто орієнтуватися, адже у всіх школах викладають саме нею.
та ладно з iх поглядами
Я з села під містом Харків та мій дід казав таке цікаве(для мене) слово "балачки" - порожня розмова, чутки.
У нас на Дніпропетровщині так теж кажуть.
Мій дідусь на новини казав: " балачки послухаю", після того , як бабуся йому черпаком борщу насипала😊 Дніпропетровська область
А ще у південно-східному наріччі дуже популярним є "тю". Епіцентр використання - Дніпро та область, Запоріжжя 😅
І Приазов'я також
Я значить належу до південно східного наріччя, до степового його відгалудження. У нас теж кажуть у книжкі, на ногі тощо. Також питають замість куди, а де йдеш.
Цікаво. А ти колись думав, що то суржик
Це дуже класно, що ви як представник Південно-східного наріччя можете поширювати та плекати його!💛
На нашому каналі вже є відео про суржик. У ньому ми коротко розповідаємо про те, в чому різниця між ним та наріччями 💛
@@EnjoyTheScience передивився всі ваші відоси.
@@Vic-Ukraine суржик це антинауковий термін. Хто його вживає, той хай краще мовчить.
Як цікаво ! я з Полтавщини
Дякуємо! Наша таємна місія - зібрати всю Україну під одним відео 🤫 Полтавщину зараховано 😬😉
Дякую, дуже цікаво. Я з Запоріжжя. Моя мати теж завжди каже "тремпель". А в мами моєї подруги є приказка "О, розсталась ср%ка з віхтем". І дійсно, у нас не "кудикають" - кажуть "де ти пішов" замість "куди ти пішов", а обід, що беруть з собою на роботу, називають "тормозок".
Дуже цікаво! Виросла на Харківщині, а вчилася в Полтаві. Ніби так недалеко, а мовлення різнилося. У гуртожитку все сперечалися: ополоник чи черпак використовуємо, щоб насипати борщ)
А ще не зрозуміло - "насипати борщ" чи "налити борщ" 😂😅
Цим прекрасна та багата українська мова💛 Люди з різних куточків країни можуть спілкуватись однією мовою та все ще дивувати один одного.
А ще сидю, ходю, носю, прикусюй (язик), тікошо, тремпель, тормозок, єрок, сьодні (сьогодні), цеберка, куриця, питух, базарь, тяпка та ін.
Ми сперечалися на тему: деко чи протвінь))
@@BUDNIUCHILKY накласти борщ
Дякую за етер , про віхтик пам'ятаю, то як пензлик, моя бабця їм мазала пироги , струдлі зверху , щоб шкоринка файна була. ( на кордоні Київщини і Житомирщини)
Цікавенько! А у рідній місцині Насті слово "віхтих" вживається у значенні "ганчірка"
Пироги мазали пірце'м
І у моєї ба віхтик був у якості пензлика.
А ещё в Кировограде говорят: "на веломашинi по соше" (шоссе, стало быть). И " та де воно дiнеться?"(скоро выздоровеешь, болезнь пройдёт). И " швейна хвабрика" и " завернiт у чюлахван, пожалуста", "жiночка, пiдождiт мiнуточку", " вам перве чи вторе?", " та хай воно сказиться" - типа, ну его нафиг.
Зросла я у бабусі в Малій Білозірці на Запоріжжі, де розмовляли на степовому нареччі. Тому у мовному вжитку були саме ці слова : хата - мазанка або з цегли, вона ж й хата - велика кімната з піччю та закутком, ляда у пічі, долівка, кровать, стіл, шафа, шухлядка; сіни, де стояв чавун з питною водою, кладовка, де зберігалися молоко, кисляк та вершки, конюшня для великої рогатої худоби та сарай, де кури сідали на насіст вночі або вдень у гніздо та уночі спали кози, "ходити на двір" - вуборна (WC) на причолку хати, колодязь у дворі, кабиця, цеберка, коромисло, вагани, курка, півень, курчата, шуліка, собака (він), цуценя, агрус, персики (казали на абрикоси), грушки, шовковиця та гойдавка на її гілці. Бабуся казала: "Будемо "канун їсти"- це коли багато було роботи на городі та не було часу готувати, полуднували сухарями здоби або пасок, які залишились до нових свят на припічку у полотняній торбинці після минулого Великодня, замочувалися у солодкій воді або у молоці. Ложка, виделка, миска, кружка. Лісапет. Ставок та копанки.
радий, що деякі речі відбілили від клейма "суржика"
Дякую, що Слобожанський говір не називаєте суржиком. А то нині більшість філологів і філологинь саме так і кажуть, на туж саму стулку ... ;(
Ні ,суржик це виключно галичина. Всі інші розмовляють нормально !
@@user-Sergius123 - Вчителька правильно ставила свої вимоги. На то вона і вчителька української літературної мови. Місцевою балачкою розмовляють вдома, з сусідами, друзями. Загальнонаціональна літературна мова, насправді, захищає усіх носіїв місцевих наріч у тому сенсі, що гарантує усім однакове трактування важливих для життя, безпеки, здоров'я речей, таких як медичні інструкції, правові і судові рішення, вищу освіту, соціальну безпеку, тощо. Уявіть собі, що ви попали в аварію десь у Закарпатті і до вас поліція і медслужба звертається своєю говіркою, якою ви не розумієте. І на всі ваші прохання і вимоги не реагують, чи посилають вас на одну річ... А уявіть собі іноземця, який приїхав працювати в Україну і вивчив мову для цього, а до нього звертаються на суржику, чи на місцевому наріччі, які він не розуміє. Отже вимога до громадян у будь-якій країні володіти мовою цієї країни переслідує в першу чергу такі речі, як безпека. Для досягнення якої необхідне адекватне розуміння усіма сторонами комунікації тієї національної мови, якою користуються в країні.
@@user-Sergius123 - Незрозуміло ким? А єзык вялікай і нєдєлімай хто створював? І чому ви готові цим єзыком ворога користуватись, а загальнодержавною мовою - ні! Чи не тому, щоб розводити антиукраїнські сентименти?
@@user-Sergius123 - Літературні мови вже існують, і створювались вони в Україні і Росії за тими ж самими законами, що й в усій Європі. Різниця між Україною та Росією полягає лише в тому, що розвиток державности та її головного носія, - загальнодержавної мови, - був заблокований аж 56 царськими заборонами використовувати мову, викладати її в школах та видавати книжки на цій мові. В той час, як російську мову нав'язували усім, хто опинився в орбіті Москви. А червона імперія під ніком СССР ще й удесятерила ці процеси, адже з'явились радіо, телебачення, загальнодержавна преса. А та, що ще жевріла в Україні, жорстко контролювалася КГБ з Москви. А для більшого успіху і за наказом з центру почистили український словник від питомої української лексики та замінили її російською, або так званими кальками, тобто перекладами слів. У поєднанні з поголовним викладання російською у вузах це й привело до появи жахливого суржику та нівеляції наріч та говірок навіть у Західній Україні. Так що не літературна українська мова була, чи є причиною тієї суржикізації, свідками і жертвами якої стало нинішнє покоління.
@@user-Sergius123 - Це та ж сама політика Москви. А Голодомор з мільйонами хат-пусток і тисячами поїздів з Росії для їх заселення! Якщо вже про розповсюдження українського етносу і мови у дожовтневі часи, то варто згадати слова одеського політичного діяча єврейського походження Жаботинського про "українське море", яке хлюпалось до Воронежа і Орла на Сході і до Кубані на Півдні. Куди поділись 75 мільйонів громадян імперії, що записували себе українцями, від яких залишилось лише 32 мільйони у 1932 році?
мені мама казала "не кудикай" або "закудикині гори", коли я писав "куди ти йдеш?"
Тоді ви точно добре зможете зрозуміти Настю щодо цього 😊
«Віхоть» - так, моя бабуся (Олександрійський район Кіровоградщини) так казала -а мої діти вже, мабуть, і не знають такого слова. І стулка, і ампулка також До речі, «ампулка» - є така категорія товарів на промі
Нас тоже заставляли говорить "Дэ", вместо "куды/-а", чтоб "не закудыкивали дорогу" (плохая примета). Родители из разных сел, которые находятся на расстоянии всего 8-10 км друг от друга, так там насколько отличаются диалекты, что половина слов абсолютно разные: Село 1 - Село 2 Ослiнчик - лавочка Цегла - кирпич Сполик - совок Скобка (для рогатки) - шпундик Цеберка - ведро И много других, все уже не вспомню.
З усіх ваших слів не знав тільки що таке шпундик та сполик. Мене досі мама заставляє казать "дє"))
Дуже цікаві форми "ось-до", "он-до". Зустрічала лише у людей з Вінницької області, як і вживання "вріжу" у якості "відріжу"
Бабуся казали: " хлiба врiжу"
👍
Ой, дядька як сказав гарно. Відразу зрозумів, що з Полтавщини))).
На Донеччині в селі Святогорівка кажуть не тісто , а кісто . В них там ще є цікаві слова , одразу так не згадаю .
Сам з Запорізького регіону , теж говорять кісто)
Бабуся з Полтавщини, Кобеляки, Кременчук, Козельщина то теж так каже.
@@EudgenS , на наших теренах запоріжці свої табуни випасали , то напевно тут коріння і пустили , От і кажим тепер кісто.
На Луганщині також так говорять в селах
Харківщина на кордоні з Сватівщіною теж казали "кісто".
Віхтиком мої рідні з Житомирщини називають ганчірку, як правило для миття чогось. А ще в тій місцевості замість "і" в коренях деяких слів вживають "и": ліжко-лижко, стіл-стил, ніж-ниж, хоча кінь залишається кінь. І "осьо" там також вживають. А часто навіть "осьдо" чи "озьдо". Чи може то вже північне наріччя? Дякую за цікаве відео!
Цікаво, що Житомир на мапі наріч знаходиться на перетині всіх трьох.
В Запорізьких селах і містечках "осьо", осьочки", та навіть "осьосьочки", мого хлопця з Донбасу попервах це дуже дивувало;)
Моя бабуся з Хмельницької області теж завжди говорить ниж, стил :) Яке цікаве явище!
+ овва, що я знайшов! Підписався, поки ви не стали мейнстрімом. Буде чим хизуватися, коли наберете 100К підписників :)
Як носій саме степового діалекту (північ Миколаївської обл) хочу додати, у нас кажуть хОдю, нОсю, прОсю, налогос все ж таки на перший склад у слові, а не останній. Діалектизм можу привести слово пакіл, в інших регіонах люди, як правило, не знають цього слова.
А що означає цей діалектизм ?
@@EnjoyTheScience дуже очевидне слово, якщо розібратися: Пакіл = кілок, який забивають у землю, щоб припнути худобу, наприклад. Від слова "кіл", "кілок". Якщо чесно, у нас це буденне слово і мало хто говорить саме кілок.
Південний захід Дніпропетровської області, теж ходЮ, носЮ, просЮ. Тільки наголос інакший.
@@s.burkovets у нашому краю це називають - прикорень (Харківська область)
пакілець, в нас це зрозуміле слово. Дніпропетровщина.
Ще часто скорочується слово «сьогодні» до «сьодні»)))
тааа))
сёння
Альвеолярне л поширене і в миколаївській, херсонській, запорізькій, закарпатській областях. Може бути, що близько половини України вимовляє цей звук замість літературного твердого л.
I гарно дуже, хоч по- своэму
Я з півночі Луганщини, тож у нас стілець - теж стулка (але ще є окремо стільчик і ослін), віхоть - ганчірка. А ще циберка - відро, шарафан - спідниця, пілочка - підлогова доріжка, лавка - магазин, сІдалка - лавочка, боклажан - помідор, сир - кефір, закривачка - консервація, барахло - купа одягу, переважно після прання, колИхалка - качеля. Рептух, кубах, чаплашка, налигач, прикорень, сінник, єрок - ці слова на Західній Україні, де я зараз живу, або не вживають, або навіть не чули, що дуже мене здивувало. Цікаво ще з верхнім одягом. Є плюшка, куфайка, а щодо хусток - косинка, платок, підшалник і матрьошка)) А капелюх - це винятково шапка-ушанка.
Боже, дякую вам за коментар, стільки слів знайомих, які я вже позабувала! Я з Харківської області, а от мама моя з Луганської, вживаємо і цеберка, і налигач, і прикорень, згадала завдяки вам)
Цiкаво!
Запорізька область. В нас кажуть крашанки на яйця, гарбузики (кабачки), кукургузка, банити (щось мити), цеберка (відро), кабиця (пічка надворі), ряднина або лахманина (якесь велике простирадло). А ще осісьо, осісьочки, ононочки, відсіля, відтіля
отойочки
На півдні Полтавської обл. теж так
Цікаво, де саме у вас кажуть гарбузики? Бо я теж із Запорізької і ніколи не чув. В нас кажуть кабаки
@@user-ym4ok2qt9n Оріхівський район. А про кабаки я й не чув
Віхтик - те чим миють посуду. Ампулка- стержень в шарикові ручці. На Сіверщині так говорять.
КУДИ табуйоване, щоб не наврочити. У нас також було табуйоване ДОБРОГО ДНЯ. Бо то Бог дає. І утята відповідь ДОБРИЙ була неввічливою. А рідкісних, маловживаних, але точних слів ціла торба.
Нічого собі! А ви звідки?
Район річки Вовчої, кілометрів 50 на захід від Юзівки.
Я з Криму, жінка - з Краматорська. Серед відмінностей у мовленні між нами: у мене, наприклад: [іду в магазин] - "За водою", в неї - "по воду", про консервацію: в мене "закатати огірки", в неї - "закрити огірки". Також помітив, що вона вживає купу українських слів, якби іх читали росіяни, наприклад "горіще" (чердак). Тепер буду ретельніше за нею спостерігати))) Доречі, у Криму "тремпель" - теж говорять, сам такий)
Ракло, стулка, ампулка, тремпель, ополоник - рідні Харківські слова)
В нас є така приказка , Не закудикуй бо старий будеш . Місто Ізюм Харківська область.
Віхтик-ганчірка для миття посуду, стулка-стілець(?). За ампулку вже відповіли (частина авторучки).
На Черкащині є ще такі риси: - уніфікація всіх груп у всіх відмінках за твердою групою: у свойому, з сімйою, земльою, ученицьо (кл), цьою/ційою, з йою. - йикання після "о" у формах займенників: мойих, свойих, твойих. - суфікс -яний в дієприкментниках: возяний, носяний, просяний. - протетична голосна "і" перед сполуками приголосних в дієсловах: ірве (рве), ігне (гне), ійдуть (частіше іде). - вживання займенників се, отсе (себто оце), сеє/отсеє. - пом'якшення літер к і ґ перед и: ґьиґнути, кьинути, або ж ґіґнути, кінути. - наявність ширшої групи прикметників на "ій": дорожній, дорожня, дорожнє, народній, народня, народнє, природній, природня, природнє. - відсутність чергування "і" з "е": у погрібі, у Київі. - чергування "е" або нуля звуку з "і" замісць "е" або н. з. з "и": брати (береш) - забірати, вмерти - вмірати. - збереження давнього "е", там де воно перейшло в "и": седіть - поседіть, вседіть, люде, громадяне. Цю рису не завсігди можна зауважить, бо ненаголошене "е" всередині слова часто звучить як "и" незалежно від етимолоґії: пириходить, сило, биригти, биреза. - вживання форми "єсть" замість "є", і це не суржик!!! Таку форму вживають для уникання сполучення голосних. "Город єсть ораний", "вони є вбрані". Є ще деякі, але одразу не згадаю))
Супер, дякую!!
Нашим науковцям простіше все назвати суржиком, покручем і сміттям, ніж займатися вивченням живої української мови. За особистими відчуттями, я б сказав, що, на жаль, сучасна українська літературна не відображає в повній мірі жодного діалекту живої мови. Все таврується як росіянізми, або суржикізми.
05:50 на Житомирщині віхтик - це волога ганчірка :)
Yeah 😎
віхоть, це те що я в дитинстві нізащо не хотів брати до рук
Хмельницкая область... не помню какое село, там свадьбу снимал. так там говорят - вилком (не вилкой) ложком (не ложкой)
Це 100% на півдні області :)
В них там крім цього ще багато своїх особливостей.
@@Mo3okUKR Бойко! Был у меня сослуживец Вадим Бойко - не ваш ли брат???
Віхоть, це шмата, або тряпка, а ще є таке слово як заступ, це лопата штикова, так кажуть на сквирщині, володарщині, попільняньщині, можливо й далі, а на Черкащині, смілянський район, село Ташлик, пацик - це порося, а в селі Боково, Одеської обл. на доріжки -, ті які в квартирах, кажуть - пілка, пілки
Ого, ще трохи мовних скарбів. Важко втриматись, щоб не згадати інше значення слова "пацик"... Отак почується десь, і зовсім не те в голові... 🙈🙈🙈
Так паця, пацик це маленьке поросся.
Ще тяпка замість сапка
Комент !
Я сам з Дніпра, то до весни двадцять другого розмовляв російською, як і всі в моєму колі спілкування, проте українську знав непогано. Але все ще іноді автоматично кажу "да" замість "так". А ще я з березня до вересня жив на Західній, то набрався трохи їхньої говірки, як оце "то", а не "тому" чи "і". І тормозок ми брали з собою в дорогу. Але "ампулку" чи не вперше чую, стрижень він у нас
Я з миколаївської області. Мій тато завжди відповідав на моє «куда» - за кудикіні гори. Допоки не скажу де)
Я з Запорізької і мама все життя просила не закудикивать
Тормозок це такий собі ланч-бокс (зазвичай із салом, єйцями та котлєтами), але в газеті чи в целохвані. Звичайний шахтарський обід під час брейку). В Одесі на то кажут - "взять с сабой пакушать")
Ланч-бокс 😂 Трохи кумедно відчувається цей контраст)))
Самое лучшее объяснение,какое я когда-либо видела.Щиро дякую).
У білорусів - собойка
Та і тормазок кажуть
Ловкий канал, ловкий
"Спритність і ніякої магії" 😏
@@EnjoyTheScience Ловкий це не спритний, ловкий це гарний.
@@EnjoyTheScience Не спритний, а хороший, примітний...
Захід Днпропетровщини?