Вибух на Великому адронному колайдері. Аудіокнига

Протони надзвичайно малі порівняно з будь-якими предметами з нашого повсякденного життя: їхній розмір приблизно одна десятитрильйонна сантиметра в діаметрі. Ви не можете просто взяти один із них У руку й кинути чи вдарити по ньому, коли він пролітає мимо. Для пришвидшення протонів електричний генератор у ВАК створює під час проходження частинок електричне поле, що змінює свій напрямок із частотою близько 400 мільйонів разів за секунду. Зміни напрямку дуже точно синхронізовані в часі, тож кожен протон завжди відчуває той самий напрямок електричного поля, рухаючись тунелем, і стрімко набирає щоразу більшої швидкості. Це пришвидшення створюється лише в одній точці в кільці; більша частина зусиль по всій довжині 27-кілометрового кільця витрачається власне не на пришвидшення протонів, а на збереження їхнього напрямку руху по траєкторії всередині кільця.
Коли ВАК працює на повну потужність, приблизно 500 трильйонів протонів циркулюють у двох струменях: в одному протони рухаються по кільцю за годинниковою стрілкою, а в іншому проти. (Число приблизне, бо характеристики машини постійно поліпшуються.) Це значна кіль кість протонів, але все одно вона дуже мала порівняно з їхньою кількістю в будь-якому предметі. Усі протони у ВАК одержують з однієї непримітної каністри з воднем, що має вигляд вогнегасника. Молекула водню складається з двох атомів, кожен з яких містить один протон та один електрон. 3 цієї каністри добувають незначну кількість молекулярного водню, потім завдають по ньому удару електричним струмом, унаслідок чого електрони відпадають, а протони відправляються своїм шляхом. Лін Еванс, що вивчав науку вибуху, а не фізику елементарних частинок, почав свою кар'єру в ЦЕРНі, працюючи саме над цим процесом. У каністрі міститься приблизно 1027 атомів водню, і протонів у них вистачить приблизно на мільярд років роботи ВАК. Протони аж ніяк не рідкісний ресурс.