Батозський: досвід родичів в окупації, як голосував Донбас, 2014 рік // Наші люди
Другий випуск подкасту «Наші люди» з Олексієм Ковжуном.
Наш гість: Костянтин Батозський, політолог та очільник ГО «Розвиток Привзовʼя». Народився в Донецьку, на початку 2014 року був радником голови Донецької ОДА, разом з колегами намагались врятувати ситуацію в області.
Говоримо про особистий досвід Костянтина з родичами в окупації, про те, чому літні люди не поспішають тікати з окупованих територій та про варіанти вивезти їх звідти, згадуємо події 2014 року та пояснюємо, чому Донбас голосував так як голосував.
----
Підтримай вихід подкасту з Олексієм Ковжуном “Наші люди” на ҐРУНТі
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/mbmijXrqz
💳Номер картки банки
5375 4112 1616 4454
----
Слухайте подкаст Наші люди на популярних платформах:
🎧Spotify - open.spotify.com/show/0jiEdsD...
🎧Apple Podcasts -podcasts.apple.com/ua/podcast...
🎧Google Podcasts -podcasts.google.com/feed/aHR0...
🎧Amazon Music - music.amazon.com/podcasts/ebc...
🎧Megogo - megogo.page.link/hZvMo2E6Rjqa...
---
Підтримати Медіа Ґрунт:
💛Buy Me a Coffee: www.buymeacoffee.com/grntmedi...
❤️Спонсорство на KZhead: / @grntmedia
💜БАЗА від Монобанка: base.mono.bank/3r1fLbhBJGvF6t...
🖤Монобанка: send.monobank.ua/jar/71E2yryd48
🧡Патреон: / uabreakingnews
👍Лайк/коментар
---
Соцмережі ҐРУНТУ:
t.me/gruntmedia
/ grntmedia
/ grntmedia
/ grntmedia
grnt.media/
---
ЗМІСТ:
00:00 - початок
00:37 - антимайдан в Донецьку: особистий досвід
12:15 - як вивезти бабусю з Донецька
17:53 - історія про кладовища та соцмережі
20:22 - чому люди повертаються туди, де погано
25:24 - Ілон Маск та Партія Регіонів
29:57 - псевдореферендум в Донецьку
34:20 - фундамент: про Донбас та Україну
39:15 - ментальність Донбасу
44:57 - історія про їжу
46:59 - врятувати родину
В 2007 році на виступі Бум-бокса в Донецьку було стільки людей, що ніякі Звєрі навіть поруч не стояли. Вітання з Донеччини 💙 💛 Дякую за працю Вам 💙 💛
Була ще у Зубровці на Бумбоксі)
а Океан Ельзи приїджав декілька разів на рік, і завжди був аншлаг)
Забужко в 2012, люди стояли в залі бо місць не було
В Ліверпулі? Я там був, їм тоді ще ананас подарували під завершення концерту
Мені, як чернівчанину, дуже цікаво послухати людей із Донецька. Дякую, що вибудовуєте місточки між сходом та заходом. В мене є запит на таку комунікацію. Посусідству живе сім'я із окупованого Северодонецьку. Гарні, світлі люди. Але признаюсь, що спочатку ставились до них з пересторогою. Зараз товаришуємо підтримуємо один одного.
"Не вір москалеві,як псові!"--галицьке прислів"я.
У вас є невірні установи, кліше чи як не знаю його назвати) ви ділите Україну на схід і захід! Цим ви підтримуєте пропагандистки наративи! Без образ, просто подумайте про це! В мене он сусід проросійський, і він все життя в Київі живе!
@@anastasiyakylehina698 Зверніть увагу, що я написав не "Західна Україна", а захід України. Тобто я вважаю, що Україна у нас одна єдина, але вона має географічні напрямки схід, захід, північ, південь. Не вкладаю в поняття "місточок між..." щось негатине. Моя мама була лікарем в лікарні для тяжко хворих похилих людей. У неї лежала бабуся, один син якої жив на сході України, а інший в росії. До 2014р. ці два сини регулярно приїздили провідати стареньку маму. Жодних перешкод цьому не було, вони кілька днів перебували в Чернівцях та вільно спілкувались(рос.м.) з усіма людьми навколо. Але після 2014р. моя мама струдом дозвонилась до одного з братів, щоб вони приїхали, провідали стареньку та докупили ліки. На що мама почула, що у нас тут бендерівці і вони бояться приїжджати. Жоден аргумент, що у нас нічого не змінилось і то все пропаганда не переконали їх. Натомість у нас виникла відчуття що на сході України люди ненавидять все українське. Подивіться хоча б відео, де в Харькові звали росію. Признаюсь, мені було лячно їхати з Чернівців до Харькова в 2016р. у відрядження. А моя мама, під впливом пропаганди, почала панікувати, що місцеві румуни, почнуть кликати Румунію для обєднання Буковини. Звичайно всі ми в якійсь мірі піддались пропаганді, але тому я і написав, що "мені важливі такі діалоги", щоб спробувати змінити своє світосприйняття. "Вилікувати" себе від пропаганди. Підтримую такі діалоги та такі канали, які обєднують, згуртовують та мотивують українців. А ждуни є і в Чернівцях, але вони в суттєвій меньшості.
Так Олексій Ковжун народився та родом з Києва, це вже не захід, а північ України. Мене завжди дратувало, що люди забувають про інші частини нашої країни: цент, південь, північ. П.С. Сєвєродонецьк, то це взагалі моє рідне місто де я народився.
@@anastasiyakylehina698 Зверніть увагу, що я написав не "Західна Україна", а захід України. Тобто я вважаю, що Україна у нас одна єдина, але вона має географічні напрямки схід, захід, північ, південь. Не вкладаю в поняття "місточок між..." щось негатине. Моя мама була лікарем в лікарні для тяжко хворих похилих людей. У неї лежала бабуся, один син якої жив на сході України, а інший в росії. До 2014р. ці два сини регулярно приїздили провідати стареньку маму. Жодних перешкод цьому не було, вони кілька днів перебували в Чернівцях та вільно спілкувались(рос.м.) з усіма людьми навколо. Але після 2014р. моя мама струдом дозвонилась до одного з братів, щоб вони приїхали, провідали стареньку та докупили ліки. На що мама почула, що у нас тут бендерівці і вони бояться приїжджати. Жоден аргумент, що у нас нічого не змінилось і то все пропаганда не переконали їх. Натомість у нас виникло хибне відчуття що на сході України люди ненавидять все українське. Подивіться хоча б відео, де в Харькові звали росію. Признаюсь, мені було лячно їхати з Чернівців до Харькова в 2016р. у відрядження. А моя мама, під впливом пропаганди, почала панікувати, що місцеві румуни, почнуть кликати Румунію для обєднання Буковини. Звичайно всі ми в якійсь мірі піддались пропаганді, але тому я і написав, що "мені важливі такі діалоги", щоб спробувати змінити своє світосприйняття. "Вилікувати" себе від пропаганди/кліше. Підтримую такі діалоги та такі канали, які обєднують, згуртовують та мотивують українців. А ждуни є і в Чернівцях, але вони в суттєвій меньшості.
Що до несмачної їжи в росії згодна на тисячу відсотків. В чотирнадцятому році моя мати прийняла рішення тікати з Донецька до росії. І ось живя там для нас з братом найбільшим святом було коли мама верталась з Донецька і привозила живчик та щось від Рошен. Я в свої 6 ледь не вмирала від радості. Коли ми у 18 повернулись в Україну, то мій мозок взагалі був шокован. Такого різновиду справді смачной їжі як у Маріуполі, я тоді ще ніде не бачила. Навіть звичайнісінький хліб з Сільпо, там він завжди був теплий і м'який. Про сало взагалі можна і не казати, бо порівняти українське сало з москальським. Це все одно що порівняти сало зі шматком гуми. Тож українська їжа це не поганий спосіб лагідной українізації, на мені принаймні спрацювало
Вибачте❤ - "з шматком гуми"
@@manaevalarisa6038 Ой, дякую що вказали на це, я зараз виправлю
@@manaevalarisa6038 Я думаю, що в тому випадку русизм був не зайвий 🤣 Колись була у родичів в рф і вирішили ми вареників з картоплею поїсти, звичайно до них треба цибульки на салі посмажити, дістає моя сестра з морозилки шматок сала завтовшки десь 8-10мм, я довго реготала з того сала, ото кажу спортивні свині на рф 😂😂😂😂 А ще як дід був живий, то найкращим гостинцем з України були цукерки Рошен ))
Коли ми після 14 року їздили до батьків в Крим, я майже не плакала кожного разу, бо все завезене з росіі несмачне. Кисломолочка, сири, ковбаса, цукерки - неможливо їсти. А коли я спитала про в магазині про безлактозну продукцію, на мене дивилися шаленими очима, не розуміючи взагалі, а у нас в Києві на той час вже був повний асортимент всієї молочки без лактози.
Сподобалсь розмова, неагресивна, тепла, розумна, без зверхнього відношення один до одного і до глядачів, таке відчуття, що я сижу разом з Вами і я в розмові, дякую, що Ви нас поважаєте.
Боже той момент коли ти чуєш назву Мушкетовське кладовище; а це ж те саме де похован мій дід, бабуся та батько 🥹Іграшкова фабрика випускала і мʼякі іграшки, мій тато встиг на її закриття і взяв мені мою улюблену іграшку- чорного цуцика із пластиковим носиком ❤ дякую з цю бесіду з моїм земляком, завжди так тепло від цих розмов 🤍 останній раз була в Донецьку в 2011, в моїй памʼяті він назавжди буде містом мільйону троянд, втомлених очей шахтарів (з темною каємочкою, наче підводка у жінок) і людей до нестями закоханих в своє місто. Нас всіх розкидало світом, ми втратили «батьківську хату», тепер воно все в нашій памʼяті і серці 😢
Не розумію як за пару років пропоганда зробила з донецького регіону ,регіон який ненавидів Україну і привів ,,руский мір,, в країну,а тепер вони стириють цей регіон з лиця землі
@@rusyaboth7313 Туди поназвозили безліч рускАВА п"яного бидлячого сміття з дикої расєє.Вони завжди вважали себе вищими і ненавиділи Україну.Такі ж тепер по різних Німеччинах гадять і чекають "рускАВА мірУ" з танками.
Мені здається, що зерна пропаганди впали на підготовлений ґрунт - важку працю шахтарів, безліч нещасних випадків на шахтах, дуже погану екологію, волу, повітря, ну, і близькість Росії із її фільмами, де показують прекрасну Росію. Ну, і наші безсовістні політики, які роками кричали Донбас годує всю Україну! Коли я була у мами, то її телевізор приймав тільки два канали, і обидва російський, і вже через два тижні я сама починала сумніватися, а чи не громадянська війна у нас. А їм це говорили роками.
До сліз! Реально заплакала, прчитавши ваш пост. Живу на заході з 1982 року. Останній раз була в Донецьку в 2010 році на ювілеї у мами. Попасти туди в 2021 році, щоб її поховати не вдалося, як це жахливо не звучить. Не вірю дурним відмазкам: " самі позвали путіна", вигідним декотрим нашим продажним політикам, а тим більше російській пропаганді, бо знаю, як воно було насправді. Особливих ілюзій що до подальшої долі окупованого міста не маю, але сподіваюсь обняти брата і відвідати могилу мами.❤💙💛
@@qal16.vik17.як мені за вас боляче, не мати змоги провести рідну людину в останній шлях 😢 обіймаю 🤍 І згодна з вами, як і з гостем інтервʼю
Нічого дивного, в мене родичі в Скадовську, літні люди, їх дочка та син інвалід. Вони взяли російські паспорти, бо вижити без них не можливо. Але звісно вони всі чекають Україну. Вони просто не можуть і не хочуть виїжджати.
Щодо "незаселених територій" донеччини: не забувайте за репресії/голодомор/виселення корінного населення зі сходу України протягом останніх століть. Все там було заселено. Але штучно імперія змінювала етнічний склад. Що і сьогодні активно робить на окупованих землях .
100% Я теж весь час думаю, як можуть бути українцями люди, яких навезли після Голодомору і пізніше.....Так само як зараз в Маріуполі з'явились 'страітелі с сєм'ямі"......окупантська методика, а потім ще й будуть волати про референдум.....Незважаючи на це, наші землі не винуваті,що їх заселили, чемодан-вокзал як то кажуть!
Колега розповіла, як її родичів в 2014 з Криму відправили десь далеко, бо у сім'ї був військовий і мабуть, боялися залишати в Криму, бо хто зрадив раз, зрадить ще.
@@user-ls9cm2ke4d Просто, коли "завозять" українців з інших частин України. Мої батьки наприклад. Дядько мого батька та ще купа знайомих. Тут питання не про етнос, а про зросійщеність + відірваність від рідного краю.
@@evgenialukienko4538Брехня.
Звичайний голодомор, як і в інших регіонах України, масштаби, можливо, різні, але факти смертей від голоду, репресії нікуди не діти. Я зі сходу, до речі, і моє рідне місто окуповане зараз. Так от, мій прадід від репресій і розкуркулювання тікав на шахту, діти і жінка його пухли з голоду, а в його рідного брата від голоду вмерло 2є малих дітей. Це від бабусі моєї інформація, з першоджерела. Нікому нічого доводити не збираюсь, а мені особисто ще з дитинства пояснили як кацапи та комуняки розправлялись з місцевим населенням. Джерел інформації про ті часи достатньо, було б бажання знати правду, а не тільки пам'ятати і повторювати совєцькі лозунги та наративи www.radiosvoboda.org/a/holodomor-genocyd-marochko-donbass/30287314.html
Слова гостя про Донецьк, прямо в серденько, моє місто поросло чагарниками крізь будинки, це правда.
Я дуже розумію вашу бабусю - я теж вивезла маму з-під бомбардувань до Польщі і більше року слухала як тут все не так, і не те, і як їй тут погано (хоча всі оточуючі ставилися до неї супер-позитивно, вона жила в розкішних умовах і в плані побуту нарікати не було на що), не тому, що вона з тих люлей, які люблять на все скаржитися, зовсім ні, бо "не вдома". Зараз повернулась в Україну, щодня ходить за питною водою (бо ми з Миколаєва), час від часу слишно прильоти, але супер-щаслива, по телефону чутно, що настрій пречудовий :) :) бо в себе вдома. Такі наші батьки, бабусі - не треба їм "бєрєг турєцкій" ... ну і я це починаю розуміти
Як приємно слухати культурних і доброзичливих людей! Ви прям повертаєте надію, що не весь світ з'їхав з глузду. Дякую! 💙 💛
Слухала б і слухала цього Костянтина, хоч і не знаю, хто він. Видно, що людини є що сказати, при чому дуже багато ось такого локального про Донбас, про тамтешні місцеві звичаї, включно з життям під окупацією. Це важливі речі, особливо про налагодження зв'язків з ними, пошук діалогу
Якась така спокійна і душевна розмова. Стільки всього піднімає в середині. Дякую
Оце крута бабуся! Що доводить що вік нічого не визначає. Люди ділять на дві категорії - ті котрі хочуть пізнавати світ і тупі яких задовільне все як є.
Подібна історія з бабусею, яка живе по сусідству. Дочка спробувала забрати її в Іспанію, але бабуся воліла повернутись до України(Чернівці). Тому що вигляд з вікна, тому що рідненькі сусіди, тому що песики, тому що в Іспанії вона чужа і самотня, тому що дома все навколо рідненьке, українське... Звичайно ми не під окупацією, але ця історія про "вигляд з вікна". Релокація це велика проблема, особливо для стареньких людей. Дякую за гарні та світлі історії.
Слухайте, «біженці» з Черновців. А бабусю можна зрозуміти, бо корені тримають в рідній землі. Вони вириваються з кров‘ю. Біженці з Донеччини і Луганщини живуть з живцем вирваними коренями вже 10 років.
@@dracomalfoy547 *...Чернівців * Не знаю до кого ви звертаєтесь. Особисто я в Чернівцях. Люди, які бігли від обстрілів, від окупації, від безвиході, від безробіття, від безнадії... - живуть на чужині. Це жахливо. Бажаю найшвидшої перемоги ЗСУ, щоб кожен зміг повернутись в рідні краї і щоб ми могли спокійно їздити один до одного в гості.
@@dracomalfoy547 нажаль зачищають мої коментарі. Наші вам співчуття.
То залежить від зарактеру людей. Я народжкна у львові і змалку негавиділа совок. Тому в 95 му поізала з одною торбиною в німеччину. Та краіна зразу стала моєю. Культура порядок чесність і безпека. Того і зараз у вас нема. Я маю далі квартиру у львові яка пуста стоіть Але в мюнхені купила за 15 років сама ще три квартири а моі 4 дітей всі закінчили універстюитат в мюнхені. Ще стоіть під львовом 48 років незакінчений будинок але він нікому не потрібний. Я всюди вдома бо ще в слвку всила 5 мов і мені всюди добре. А в украіні я лише в театр леся курбаса біжу. Бо там професіоналізм і мудрість. Все решта мене тут цікавить. Могла б повернутись у львів бо вже на пенсіі але ж немає медицини. Аптеки поодають фальшиві ліки. Я як медик в тому розбираюсь і мені шкода украінців бо не мають порівняння
@@roxana1328 Дякую за вашу історію. Мої спостереження такі: Нажаль вплив росії, внутрішні чвари, політичні кризи не дають нам пройти ті етапи розвитку держави, як в інших країнах, які тратили свої ресурси на економіку, розвиток, медицину... В 90-х криза після розпаду союзу. Комуняки гризли нас із середини. Російська церква нагнітала неприязнь до всього українського. Чвари між політиками. Російські політ технології, які привели до влади януковича. Розвал армії... Політичні кризи... Ми, українці, тратили свої сили на ці всі речі, а росія підливала масло у вогонь... Натомість європейські країни боролись з корупцією, покращували контроль за медициною, стимулювали бізнес, створювали інфраструктуру... Хочемо як у вас, прагнемо як у вас, але є дві дороги: або бути поневоленими, або знищити агресивного сусіда... допоможіть нам. Дякую.
Щира подяка за таку душевну та цікаву бесіду.Все буде Україна!
Ілон Маск. Його дівчина рососіянка з рососії. Пам'ятаєте "медови пастки". Моя особиста думка, підсунули професіоналку, вона зі своєю задачею справляється на відмінно.
Така ж ситуація з Карлсоном , та й Трамп "відвів" душу , коли був запрошенний до суддівства на конкурсі "міс рАсєя" , який проходив в тому САМОМУ 😂 крокус-сіті🎉
А у мене мама з Донбасу. Пам'ятаю щорічні поїздки до тітки і дідуся з бабусею, запах териконів. Там в маленькому посілковому магазині постійно продавали сир і ковбасу, що було дефіцитом у моєму рідному райцентрі в Сумській області.
Отримав максимальне завдоволення від подкасту. Інтелектуально, інтелігентно, приємно. Як донеччанин скажу, що саме так в деталях все і було. Дякую за вашу роботу!
Неймовірна лампова, тепла і щемлива розмова. Дякую вам за неї. Як же хочеться додому, в Донецьк
Багато смішних і милих історій про бабцю , бабусі лайк😊
Передача сподобалася, є над чим задуматися, щось почув нове, дякую за таку приємну та душевну розповідь та приємно проведений час.
Велика подяка команді за вашу працю. Я вінничанка, але мені було страшно цікаво слухати про людей, які стали заручниками.
Чого люди дурні. Бо - бідні! А чого люди бідні ? Бо - дурні !! Як би Донбас міг аналізувати події,та подивитися на життя у Приднестров'ї та побачив би їхні злидні за 30 років,які їм принесла окупація . Про Абхазию я взагалі мовчу... там можна фільми жахів знімати - будівлі,зализниця,підприємства...все заросло деревами,як село під Києвом у зоні Відчуження. Одеса добре бачила життя Приднестров'я і якщо я чула у 2013 році балачки про "великую" расию,которая принесет процветание,я завжди питала про Приднестров'я-чи є там розвиток країни? Аргументів проти я ніколи не почула. Може тому Одеса так яростно билася у 2014 році 2 травня,бо жити як Приднестров'я ми не мали бажання взагалі! Наша головна помилка з 1991 році,що 🇺🇦 не вимкнула росТБ,не перевела держустанови на 🇺🇦 мову, а головне -не відкрила архів та не провела трибунал над комунізмом та його злочинами в Україні!!! Заборона усім комунякам займати керуючи посади !!! Тому ми швидко відкотилися до злиднів,бо 🇷🇺 мафія не втрачала час повернути Україну під свій вплив,годувала Медведчука со товарищи,заблокували рух до цивілізації! Ми все одно прийшли до цього,але з втратою людського капіталу! Дякую патріотичних колам Донеччини❤🙏🏻 Дякую пану Олексію за невтомну працю на розвиток українського розуму,на руйнування москальських наративів🙏🏻 Слава ЗСУ!!!
Що це я щойно прочитала? А люди, яки чекають окупантів навіть зараз після всього,не те що після 8 років війни, вас не муляють? Я лаялась з дніпровцями ще пару років тому, яки казали мені, що в Донецьку добре, бо там росія. Донбас це не абстрактне щось, це люди і люди різні. Ви ж ніби слухали це відео, але «не змогли проаналізувати» 🤷♀️.
@@dracomalfoy547 хм...люди,які чекають на окупантів,це нащадки т х,хто приїхав на Донбас після Голодомору! Вони заселилися в хати вбитих голодом українців,не бажали вчити мову тому чекали руzzкий мир,бо ментальності українцями так і не стали. А я зрозуміла що я українка у 2004 році на Памаранчевому Майдані,згадала що моя мама приїхала в Крим у 54 році і зовсім не розмовляла російською. Але з неї там глузували - "деревня приехала",тому вимушена була почати спілкування москальською! Тому наслідки Голодомору ми відчуваємо досі і саме на Сході та Півдні України. Саме там найбільша кількість вати,бо вони для України -чужинці.
Щось дуже позитивна картинка про Донбас складається в ході цієї розмови...
Молдова не делала экономическую блокаду с Приднестровьем, не выводила оттуда всю свою валюту чтобы заходил рубль. Там нет такого разрыва отношений и боевые действия не шли так долго
Класні обидва. З Костею і Олексієм познайомилась у 2014 в Маріуполі. Для мене 20-річної вони були ковток такого свіжого повітря для тоді ще дуже сірого і не прикольного Маріуполя.
Хлопці, яка чудова розмова! А розповідь про бабусю гостя - це пісня❤.
Ооох💔❤️ Величезне вам дамбасівське ДЯКУЮ за цей проєкт! Його не вистачало самі знаєте скільки років)) Неймовірно приємно чути людей, які теж гуляли по Артема і знають справжній смак Лучіано, а не теоретиків з патетичними єбалами, які 10 років працюють незрозуміло на кого і нащо. Лайк підписка😊🤍
Моя мама любила торти від Лучіано. У нас в Сєвєродонецьку на Центральному рику продавалися.
Ну Лучіано після 2014 фабрику відкрили в Ірпені, в мене в Києві біля дому їх магазин вже років 5, адреса Деміївська-13, якість саме та, яка була колись. Був у Донецьку останній раз в 2020, там теж тоді продавався Лучіано, але не ризикнув купувати.
Неймовірна подяка Ншим Героям!! Слава ЗСУ І СЛАВА УКРАЇНІ!! Ви найкращі!! Всіх повернем і все буде Україна аж до Краснодару!! А так і буде!! Побачите!!✌✌✌🇺🇦🇺🇦🇺🇦👍🏽👍🏽👍🏽👏👏👏♥️♥️♥️!!
Чудова розмова, дуже вірна інтонація і щира. Часто думаю про людей які опинились зараз в окупації, думаю що дуже не вистачає зараз уваги до цього питання з боку суспільства
Дякую вам за це відео. Воно таке тепло та за душу бере. Я сама з Донецька, багато чого не застала бо тоді було ще геть дитиною, тож дізнатися про події 14 року було не те що цікаво. Це необхідність . Під час прослуховування виникало дивне почуття чогось дуже знайомого, я то і діло впізнала своїх родичів і трохи навіть себе саму
Перший мітинг був 4.03 біля храму, другий наступного дня на площі. Люди в агресивному стані думали, що на мітингу приєзжиє с западной Украины. Дякую гостю, з приводу Zello дуже влучно підмітили. Там зачасту були або росіянці, або ідейні конспірологи, які розповідали про «завтра штурм - все на ОГА», або поїзд дружби виїхав на Донецьк. При цьому ніхто зі спец служб не реагував взагалі на це. Найбільший канал в них був «Народное ополчение». Розмова про кладовище, це прям про нагадало мою бабусю, це прям якийсь культ кладовища на Донбасі. Точно підмічено про приналежність людей до заводів, саме тому всі чекали реакції від Ріната
Історія про бабусю та кладовище- це прямо моя бабуся, через це вона також ніколи не поїде з окупації , чекає коли лівий берег Херсонщини буде вдома
Я теж із Донецька. У 2014 році у мене не було фейсбуку, але жити там було тоді дуже страшно. Продовжуйте ваші цікаві інтерв'ю!
Дякую, дуже чутлива і тонка тема, чудовий співрозмовник!
Спасибі хлопці за розмову 🇺🇦
Класний гість, чудове інтерв'ю! Дяка❤
Вперше потрапила на ваш канал. Дякую, що піднімаєте такі складні, але дуже потрібні теми. Так, складні часи. І важко всім. Наші люди непрості (як і ми, власне). Ми з чоловіком маємо свій досвід. Ми 40 років живемо закордоном. Спочатку жили в Литві, а останні 12 років живемо в Нідерландах. Родичі, майже всі, на сході України. Частково в окупованих районах, частково на лінії зіткнення, при самісінькому фронті. Бог не обійшов своєю «ласкою», маємо ще й тих, хто в ерефії. Коротше, повний спектр емоцій. Не буду писати про нюанси спілкування з «за порєбріком», про тих, хто кожен день під обстрілами теж вже сказано немало. Не повірите як складно спілкуватися з тими, кого ми вивезли вже під обстрілами сюди, «в Європу»… одна родина в Литві, в нашій квартирі, ще декілька в Нідерландах. Всі облаштовані. І що? - Ми винні, бо в нас все добре, а їм тепер і мову вчити треба і призвичаюватися, і роботу шукати… як наче ми цей шлях не проходили трохи раніше без будь-якої підтримки. Іноді ти повний порозуміння і співчуття, а іноді… терпець уривається. Та й вік вже просить уваги до себе. Важко. Особливо, коли згадую як наді мною кепкували всі сусіди та й родичі за мою українську, за мої «дивні погляди» на стосунки в їхньому оточенні виключно через «могорич»( хабар), на їхнє небажання робити все по закону і по совісті ( до лікаря за чергою, техогляд машини «по повній програмі» іт.п.) не розуміли чому мої діти ходять в недільну школу вчити українську і багато ще чого. Життя все розставляє «по поличкам». За все треба платити. Незалежність, а я би краще перейшла на більш правдивий термін, - за ВОЛЮ завжди висока ціна. Єднаймося! Щоб цього разу розрубати кайдани. Слава Українському Війську! Кожному воїну! Памʼятаймо пророчі слова Гоголя вустами Тараса Бульби: «я тебе породив, я тебе і ….» памʼятаймо, що Феофан Прокопович був українцем. І багато хто ще. Ми доклалися до їхнього «вєлічія». Тому так важко його тепер бороти. Це головний іспит для всієї нашої нації. Але ж : «борімося й поборемо»! Все що я можу у своєму віці: Щире слово до наших людей, посильні регулярні донати, щира щоденна молитва.
Офігіть, яка корисна розмова. Дякую! Тільки замало переглядів і це дуже шкода. Ми, зі свого боку, нічого не чули з телевізора, а блогерів "на всю країну" ще не було. І ми повірили в те, що наш український Донбас з'їхав з глузду. В Одесу приїздили різні люди. Більшість не розмовляла українською, у них не було проукраїнства, але було бажання вижити.
На жаль, навіть не цікавились. Не ви особисто, а більшість українців. Просто повірили брехні((
@@dracomalfoy547 так, хоч наша сім'я і не була байдужою, але чомусь соромно. Дуже соромно за нас усіх ((
@@Kateryna4.5.0 Дякую за небайдужість ❣️
Дуже знайомі речі говорите) Як сказала моя донецька сусідка - Я йшла голосувати за те щоб ми могли їздити в Крим, бо ж росія його забрала, а я хочу на море) інша боялася "бандерівців" на танках" Біля облгоса ходили казаки в своїй формі.
Оце такі і кликали русский мір,,тільки прийшли танками і ракетами,зрадники
Коментар на підтримку каналу! Слава Україні та ЗСУ! Слава нації та смерть ворогам
Треба показати Маску карту де половина штатів голосує за республіканців а інша половина демократів, і шо це тоді означає? Шо треба ділити штати?
А яку частину віддати расєє? Як очінь їськоніє рускєє зємлє.
@@user-bs9wx9vv6g Ту, що за Трампа, звісно. Тоді "Амеріка знову стане великою у складі Рососії".
@@user-bs9wx9vv6g аляску й Каліфорнію звісно 🤣
@@user-bs9wx9vv6g Великобританії. Порядок наведе))
Завжди цікаві такі розмови. Дякую. Не зі всім погоджуюсь, але залишу свої думки при собі. Дуже все в гарному світлі, що не завжди відповідає дійсності.
Тепла бесіда, дякую. Хай квітне український ютуб🌺
Люблю ваші випуски! Дуже поважаю, респект за таких співрозмовників 🙌
Яка гарна розмова!!!ХлопцI ви Супер!!!!Вдячна за цю розмову!!!Бальзам для душI!!!
Оцей вислів "У складі України з якимись там додатковими правами"... Це топ. Лише підтвердили те, що думають про донеччан. Інші права: автономія, власний уряд, вплив на центральний уряд, право вето... Які "інші"? Тепер їм з тими правами ок? Від рашки нічого не вимагають?
Ви не зовсім зрозуміли про що мова. Це приклад того, що люди які ходили на цей так званий референдум не розуміли за що вони голосували.
@@DmytroRakov 100%
@@DmytroRakov Та все ясно... Але ненависть до Києва росла, а до птх любов. Мені жаль цих людей. Але за Шевченком ''якби ви вчились так як треба...''. То і війни не було б. Але чи вправлять мізки війна, втрати, знищення...? Вони знову звинуватять Україну
Дякую за розмову. Цей екскурс в минуле, яке ми пережили.
Коли я була студенткою юридичного і навчалась у Миколаєві, це були наші перші в житті вибори і наші викладачі нам розповідали як це важливо, піти проголосувати, і навіть якщо не знаєш за кого, то просто використати свій бюлетень. Але дуже вчасно приїжджає Янукович у Миколаїв, і нас всіх женуть на нього дивитись і вітати)) як зручно склалось))) і звісно що ми побачили здоровезного дядька з широкою посмішкою, який щасливо і привітно тисне всім руки... то пішли і проголосували за нього, бо інших кандидатів ми не бачили, а ось цей ось склав позитивне враження)) ось такі справи)) Після навчання я повернулась у Луганськ, і у 2014-му коли організували референдуми, о 10-й ранку мені дзвонить моя мама і щасливо каже: не ходи! я вже проголосувала і за себе і за тебе... Я тоді не знала що моя мама голосувала за відокремлення... А що в моєї мами раптом проросійська позиція я вже дізналась коли вмовляла її виїжджати з нами. Ось такі сумні факти життя...
Я б ще слухала, така цікава розмова. Відправила мамі❤
Дуже дякую вам за вашу працю
Чому старі люди повертаються туди де страшно - цікаво. Дякую за українську мову.
Українська чеснота - рятувати людей!!!🇺🇦
Згадалось відразу "зайди за поребрик".
Вподобайка на підтримку каналу, дякую хлопці за цікаву розмову 👍
Змістовна розмова! Дякую
Дуже корисні випуски у вас, кожен дивлюсь ( не слухаю, а саме дивлюсь), бо якісно, бо правдиво! Дякую
Дяку за цікавий подкаст із цікавив співбесідником
Дякую за інтервʼю . Україна понад усе . Схід та Захід разом назавжди
Дякуюза відео. Нагадали, що події на Донбасі це не про геополітику, а про людей, їх долі, сподівання, майбутнє.
Дякую. Рада була познайомитись з Костянтином в Чикаго, шкода - мало поспілкувались. Я мало бувала на Донбасі, але уявляю, як непросто було тримати проукраїнську позицію там в 2014, а зараз, коли підросло покоління, яке не пам‘ятає України - і поготів. Такі розмови важливі, бо кожна наша людина - дорога перлина в намисті. І важливо розгледіти своїх навіть там, де десять років працює російська пропаганда. Дякую, що робите українця на окупованій території більш зрозумілим, більш осяжним і персоніфікованим, людяним.
Дякую за гостя! 💛
Ця дискусія про "взяли російський паспорт" дуже жвава в інтернетах і деякі українці понаслухавшись російського іпсо, починають розганяти що то всі сєпари, ждуни і всіх треба під суд... А тепер уявіть собі, як жити, якщо ти без паспорта цього не можеш ні отримати пенсію, ні працювати, ні піти до лікарні... тупо нічого. І повірте, там багато людей які чекають коли Україна повернеться і уявіть як їм гірко коли вони читають ці закиди в сепаратизмі. Це треба розуміти. Дякую за бесіду!
пам'ятаю бабуся якось дивилась на телеку російські канали (саме росіянські) в 2016. Цікаво як
І мої батьки в Донецьку, відмовляються виїжджати. Багато в цьому інтерв'ю відгукнулося. Дякую
Насолоджуються любим рускємь мірамь.
@@user-bs9wx9vv6g Так нічого і не зрозумів? Люди теж мають коріння, як рослини. "Його не видно, а воно є"(С)
Зараз ті самі українки з дітьми і українськими паспортами у Німеччині, а їхні чоловіки воюють за росію, а жінки 23 лютого йдуть святкувати в ресторан день армії. Як так?
Це нащадки завезених з 30х років окупантів.....але низість в тому,що поїхали з українським паспортом в Німеччину, а не на рашку....
@@user-ls9cm2ke4d ну так вони ж мразоти, а не ідіоти
Заслухалась! Яка тиха і розумна розмова! Дякую!
дякую вам за те, що говорите про території, окуповані ще з 2014. 🙏🏼 так багато людей є, які кажуть мені чи моїм друзям якусь фігню, агресують і принижують нас, не знаючи взагалі про те, що таке окупація.
Привіт з Мелітополя
Який чудовий дядько. Дуже приємно було слухать.
Ніфіга собі швидкість випуску нових випусків!
Вельми вдячний за працю над відео! Завдяки Вам час біжить, не повзе. І будьні проходять цікавіше. Сподіваюсь що мій коментар допоможе підняти відео в рекомендації, і його зможуть побачити більше людей. Щиро тішить що є такий якісний вміст!
Це добре, що ви говорите про людей, які залишилися на окупованих територіях. Бо держава ігнорує наше існування.
Щиро дякую за цю розмову! Пишу комент для того, щоб підтримати цей канал. Дякую Вам!
Це - наша відповідальність, бо це наші люди! Слава Нації!🇺🇦
Ніколи не була в Донецьку, була знайома з тих країв, гарно співала пісні українською мовою.... потім бачила натовп в Києві з колорадськими стрічками і ще коли можна було спілкуватись, вони не могли пояснити, що вони означають....
Дочекався, дякую)))
Класний, ностальгійний і дуже цікавий етер. Багато стереотипів руйнує. Знімає приступи радикалізму.
Як завжди цікаво і змістовно. Дякую. Натхнення Вам і Янголів Охоронців.
Дуже дякую за цей проєкт, виникає багато думок, важких, але які треба прожити. Хочу попросити у авторів каналу та слухачів поради книг/журналістських проєктів про українську політику 90-х та 00-х. Дякую
В 14 році площа леніна в Україні???? Боже спаси і сохрани!!!! Ото банда , а не влада !!! Дожились!
Дякую за вашу роботу
Дякую,за гостя!
Щиро дякую,з мене вподобайка і комент.
Дякую ,дуже цікаві ,теплі історіі! 🌺🍀🌸
Хлопчики, які ви класні! Привіт з проспекту Гурова.
Ця розмова більш вдала, ніж з Казанським. Дякую, за єкскурс і дискурс навколо Донеччини 💔
Яка важлива розмова
Пекуча схожість з моїми спогадами!
Як так сталося що я вас так довго дивився без підписки?? Виправив. Дякую)
Чудовий випуск! Глибока розмова на вкрай важливу тему. Щире спасибі!
Дякую за відео і за цю розмову!❤
Стільки вже болю , що не хочу знати і розуміти людей , що говорили "а ми не знали , що так буде " , тепер хай вони думають , як жити з нами . Те , що вони роблять за кордоном просто соромно
Дуже важливий випуск. Мені є чому повчитися у цього чоловіка ❤
Будь ласка, розкажіть як перевезти прабабусю старесеньку, де шукати волонтерів які за таке беруться? Якщо бабуся може справитися з цією дорогою, то про прабабусю сказати важко… Підкажіть, якщо знаєте когось, хто може перевезти стареньку з донькою🙏
Дякую за розмову, так знайомо і відверто❤ Цікавий спогад про Світана❤
Персональні історії важливі, але нажаль не всі зможуть переробити свої голови. Тому, краще буде без них в цій новій Україні, після нашої перемоги! Дякую за розмову!
Да, не волнуйся, мы уже уехали и наблюдаем за вами из Европы! Если вы так будете относится к вашим собственным соотечественникам, то вас останется 15 миллионов!. Не жалко вас!
@@evgenialukienko4538 ви поїхали і вже легше, зважаючи на ваші коментарі і тональність)
@@andriibazin3795 да, именно, МНЕ ЛЕГЧЕ ,ЧЕМ ВАМ!. Про тональность комментариев - перечитайте ваш собственный коментарий !. ... Если вы так будете относиться к вашим соотечественникам ,то никакой другой тональности в ответ не получите!. Вас останется 15 миллионов!!!.
@@evgenialukienko4538 Дякую за ваш коментар. Розумію вашу точку зору і конструктивність діалогу це прогресивна точка сприйняття. Бажаю вам гарного дня і не забувайте донатити при можливості😏
@@evgenialukienko4538 чому не по-нашому?
Доброго дня. Дякую за етер, панове.
Дякую, це дуже цікава розмова.
Дякую. Підтримую вас.
Дякую...Тяжка але обнадійлива розмова.
Дуже цікаво. Хотілося б випуск про Крим у рамках цього проєкту.
Так, підтримую, може бути дуже цікаво