«Голокост. Засвідчений злочин»: історії про виживання та масове знищення євреїв | фільм Суспільного
Фільм режисерки-документалістки Суспільного Сніжани Потапчук голосами живих свідків Голокосту розповідає історії про виживання у гетто і тих, хто переховувалися від окупантів.
Герої стрічки зараз живуть у Києві, Дніпрі та Одесі, де відбувалося фільмування. Вони вижили, а також стали свідками масових розстрілів, що відбувалися, за даними дослідників, приблизно в п’яти тисячах локацій по всій Україні. В кожного з героїв загинули близькі люди. Батьки, брати, сестри, кохані. В кожного було єдине завдання в ці страшні роки - вижити. Вся зібрана у фільмі мозаїка страшних спогадів - це частини історії про виживання.
Сайт: suspilne.media
Підписуйтесь на наш канал: / 1tvukraine
Останні новини та анонси на facebook: / suspilne.news
Читайте нас на Twitter: / suspilne_news
В Instagram: / suspilne.news
Новини у Telegram: t.me/suspilnenews
Велика подяка авторам фільму. Це не можна забути... Про це треба говорити, щоб "ніколи знову..."
Неймовірний фільм,але чомусь непопулярний.
Боже за що цьому гарному народу скільки страждань ?😢😢😢😢 Царство небесне невинно вбитим та закатованим людям.
😂😂😂😂
Гарному? Те що творили євреї не треба забувати
Эта печаль на лицах людей...пронзает сердце насквозь.Вспомним этот Холокост..... давайте будем сердечными и понимающими ко всем людям.Просмотр этих видео помог мне перестать жаловаться по любому пустяку.Печально, что это происходит снова. История повторяется. Как такая цивилизованная страна, как Германия, с величайшими художниками и музыкантами, могла превратиться в бешеную собаку Надо чтобы немцы смотрели эти ужасы и вспомнили что творили их предки -Будь проклят фашизм
Не умирайте, близкие мои. Когда я вдруг пойму, что от любви моей устали вы - моя дорога да не пересечет ваш зримый путь. Живите не со мной, а где-нибудь, но только будьте живы, ради Бога.
Ні чого людям не відали ні паї ні чого все заборонено страшно винищеня
МИР Израилю Божию! НЕТ Антисемитизму!
Смерть ісраїлю та його синам та донькам по всьому світі!
Больше лайков - больше людей увидят этот ролик!
какие еврейские семьи все большие и очень дружные и сплоченные ,как они помогали друг другу -поразительно в такой страшной мясорубки многие сохранили семейные фотографии ,как им это удалось одному Богу известно Ужасное то, что эти фашисты и их приспешники сделали с евреями и со всеми, кто умер или пострадал в этот период Не умирайте, близкие мои. Когда я вдруг пойму, что от любви моей устали вы - моя дорога да не пересечет ваш зримый путь. Живите не со мной, а где-нибудь, но только будьте живы, ради Бога.
На тридцатій секунді фільму розповідають, як німецький офіцер приніс взуття вбитого єврейського хлопчика в «українську родину». Чи є документальне підтвердження, що це була саме українська родина? Або заідкіля людина, яка про це розповідає, знає такі подробиці? Ні росіянська, ні білоруська, ні болгарська або молдовська? Це звучить саме, як протиставлення народів(
Шановний пане Василе, згадані д-ром Ігорем Щупаком речі знаходяться в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпро). Безумовно, кожен музейний експонат має підтвердження свого походження. Щодо дитячого взуття та рукавичок - ці речі належали українській родині Тихоненків. Під час окупації нацистами Дніпропетровська (від 2016 р. - Дніпра) родина Тихоненків: батько (пішов на фронт і пропав безвісти), мати, син Віктор, син Микола та донька Анастасія проживали на околиці міста. У їхньому будинку квартирували німці, один із яких і приніс до цієї сім’ї дитячі черевички і рукавички, вказавши на маленьку Настю. На початку ХХІ ст. Анастасія Тихоненко передала ці речі для Музею. До речі, цю та інші історії, а також актуальні новини з життя Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» можна прочитати на його офіційному сайті jmhum.org/uk/
Це - єврейська антиукраїнська пропаганда. - Сєньйор Ґаладамор! - Хааааа-ха-ха-хааааааа! Гнила пристрасть громадян України до ідіотських московитськомовних телепередач і телесеріалів привела до влади гнид, які прийняли закон про боротьбу з так званим антисемітизмом (семіти: стародавні асирійці, вавилоняни, фінікійці, сучасні ефіопи, араби, інші) і ввели кримінальну відповідальність за заперечення голокосту. Але та вся шушваль не прийняла закон про кримінальну відповідальність за заперечення голодоморів, хоч розмови про це ведуться ще з часів Ющенка, з 2006-го. Лише протягом 1932-1933 єврейська влада Московії замордувала голодом кільканадцять мільйонів українців. Нині нащадки тих, які їли своїх дітей, регочуть від "сеньйор Голодомор".
Йди до біса, пархатий брехун!