Катетеризація периферичної вени ( Catheterization of a peripheral vein.

На сьогоднішній день внутрішньовенні ін'єкції, так само, як і крапельні та безперервні введення препаратів найчастіше виконуються через катетер, що введений у периферійну, або за необхідності у центральну вену, особливо у випадках коли такі введення не однократні. Катетеризація периферійних вен є досить зручним та ефективним методом отримання судинного доступу та подальшого введення ліків.
Периферійний внутрішньовенний катетер складається з двох основних компонентів - голки, що виконує роль провідника,свого роду стилет, та гнучкої еластичної трубки - власне в/в катетра. Проксимальна, пластикова частина голки, має специфічну будову. В ній виділяють так звану індикаторну камеру, опору для І пальця та заглушку для конектору Люєр Лок. Голка катетера використовується виключно як провідник. У власне катетера виділяють тонку гнучку трубку яка під -час використання знаходиться у порожнині вени, пластикові крильця для фіксації катетера до шкіри, конектор Люєр Лок та додатковий ін’єкційний порт з клапаном. Дистальна частина виробу прикрита ковпачком.
Існують і інші варіанти конструкцій периферійного венозного катетеру.
Усі периферійні венозні катетери мають кілька метричних характеристик, основними з яких є діаметр який вимірюють у гейджах (G) та міліметрах і довжина теж у міліметрах. Ці параметри визначають ще одну важливу характеристику - максимальний об’єм рідини який можна пропустити через катетер за одну хвилину. Параметри катетера для зручності додатково кодують кольоровим маркуванням відповідно до міжнародних стандартів.
Обробляємо руки антисептиком …………. та одягаємо гумові рукавички.
Місце майбутньої ін’єкції двічі протираємо спиртовими серветками від центру до периферії. Необхідно дочекатись поки антисептик висохне.
Знімаємо захисний ковпачок. Фіксуємо вену І пальцем лівої кисті нижче ділянки введення; Тримаючи катетер І, ІІ та ІІІ пальцями правої кисті під гострим кутом 15-20 градусів проколюємо шкіру та вену до відчуття провалу і появи крові у індикаторній камері голки ; Опинившись у вені катетер необхідно опустити нище, тобто ближе до поверхні шкіри та ввести його разом з голкою в просвіт вени ще на кілька міліметрів. Далі голку провідник фіксуємо в одному положенні і по ній повністю вводимо трубку катетера у вену.
Звільняємо джгут. Під конектор катетера поміщаємо стерильну суху серветку, та виймаємо голку. До катетера відразу під’єднуємо шприц та здійснюємо його промивання шляхом введення кількох мілілітрів фізіологічного розчину. Шприц від’єднуємо, а конектор катетера закриваємо заглушкою, з подальшим повторним промиванням катетера, або під’єднуємо до нього систему для інфузій.
Фіксуємо крильця катетера до шкіри лейкопластирем, або спеціальною адгезивною пов’язкою.
Додатковий порт з клапаном необхідно використовувати тільки для струйних введень в тому числі й з метою промивання катетера. Головний порт переважно застосовується для введення ліків шляхом краплинних вливань.
В період між використанням катетера, для уникнення випадкового його видалення пацієнтом під час необережних рухів, катетер можна додатково прикрити стерильною серветкою та циркулярною марлевою пов’язкою.