БЕРНСЬКИЙ ЗЕНЕНХУНД. Особливості породи бернська вівчарка

Ласкавий та привабливий гігант - Бернський зенненхунд. ідеальний компаньйон, що має вроджене почуття такту і надзвичайно миролюбний характер.
Бернська вівчарка - універсальний робочий собака з високим інтелектом із сільськогосподарських земель Швейцарії. Бернський зенненхунд походить із маєтку Берн, звідси їх назва. Вони були створені, щоб пасти худобу, тягнути вози, бути сторожовими псами та вірними товаришами. також вони добре підходять для змагань з послуху, вистежуванні, оленівництва та успішні у шоу. Ці чотирилапі використовуються в пошуково-рятувальних службах, у поліції, можуть перевозити вантажі.
Це один із чотирьох видів швейцарських зенненхундів і єдиний з довгою шерстю - Бернський зенненхунд - його легко впізнати по яскравій триколірній шерсті та білому «швейцарському хресті» на грудях.
Бернські гірські собаки - це великі, зовні грізні, але добродушні та лагідні пси. Вони контактні, товариські, миролюбні. До незнайомців ставляться спочатку насторожено, готові захищати господаря та членів його сім'ї. Але якщо господар спокійний, пес теж буде доброзичливий і намагатиметься познайомитися.
Цим собакам не властивий прояв нервозності, агресії чи боягузтва. Навіть із незнайомими собаками на вулиці вони ніколи не вступають у конфлікти. Але в них розвинений інстинкт захисту своєї території, членів сім'ї. Хоча відлякує зловмисників пес швидше своїм значним виглядом. Вони мають вражаючий голос, але ніколи не гавкають даремно.
Бернській вівчарці завжди потрібно бути поруч із людиною. Вона зазвичай вибирає одного господаря, сильно прив'язується до нього, залишається вірною. Але однаково доброзичливо ставиться до членів сім'ї, слухається їх. Це вівчарський собака, він любить, щоб усі близькі були разом, і може переживати, коли хтось відсутній.
Бернський зенненхунд із задоволенням супроводжує господаря, бере участь у всіх його справах та добре слухається. Він готовий виконувати будь-які доручення, аби отримати похвалу та ласку. Із задоволенням носить покупки із магазину, возить дітей на візку.
Цей пес дуже чутливий, розуміє інтонацію голосу. Він повинен відчувати себе потрібним, інакше може впасти у депресію. Молоді собаки поводяться активніше. Вони допитливі, грайливі, можуть побешкетувати. Дорослий пес спокійний і флегматичний, любить повалятися на дивані. Головне, щоб господар був поряд.
З дітьми бернський зенненхунд дуже терплячий, спокійно переносить будь-які витівки. До малюків ставиться поблажливо, ніколи не вкусить. Із задоволенням підтримує різні ігри. Він усвідомлює перевагу у розмірах, тому у спілкуванні з дітьми поводиться акуратно. Тільки в молодому віці через недосвідченість може ненароком штовхнути малюка. Дорослий пес захищатиме і оберігатиме дитину, піклуватиметься про її безпеку.
Початківця власника собаки можуть привабити доброзичливою вдачею, інтелектом і легкою навченістю. Це собака легкого вільного характеру, ніжний і чутливий, інтелігентний. Однак слід враховувати, що Розмір і енегрічність бернського зенненхунда можуть ускладнити керування цим собакою.
Зенненхунд - великий собака з досить потужними щелепами. Тому важливо навчити вихованця не використовувати зуби в іграх із господарем і не намагатися збити його з ніг.
Дресирувати бернського зенненхунда потрібно з перших днів появи щеняти в будинку. Це тямущий собака, але може бути лінивим і впертим. Потрібно обов'язково враховувати особливості темпераменту. Бернська вівчарка розумна, кмітлива, але не блискавично реагує на команди, як деякі інші вівчарки. Це пов’язано з природною повільністю представників породи. До того ж вони розважливі, і не бездумно виконуватимуть усі накази.
Ще одна особливість виховання Берна - вони повільно дорослішають. До 2-2,5 років потрібно приділяти собаці багато уваги, щодня займатися, соціалізувати.
Бернській гірській собаці потрібні фізичні навантаження та щоденний вигул не менше двох годин на день. Під час прогулянки ці собаки люблять пограти, але до довгих забігів вони не здатні. Якщо на вулиці брудно, виводити гуляти берна рекомендується в комбінезоні, що не промокає, так як шерсть сильно брудниться, а коли намокає - неприємно пахне.
Бернський Зенненхунд - велика порода, і оптимальним для неї буде утримання в приватному будинку. Не забувайте, що батьківщина породи - снігові Альпи, так що довга шерсть з густим підшерстком надійно захистить вихованця від холодів. Крім того, ці собаки потребують неінтенсивних, але тривалих прогулянок на свіжому повітрі, для чого власна територія буде ідеальним варіантом. Зверніть увагу, якщо вольєр не має асфальтованих ділянок, і собака гуляє тільки по м'якому ґрунту, раз на два-три тижні йомудоведеться підрізати пазурі.
Утримання вихованця в квартирі теж можливе, якщо вона не дуже мала, і немає страху рясноого линяння і слин.
Як багато інших великих собак бернські зенненхунди не відносяться до довгожителів. Якщо створити вихованцю відповідні умови та дотримуватись правил догляду, він проживе 12-13 років. Для більшості особин тривалість життя становить 8-10 років.